Еміграція в Малайзію на ПМП: життя, бізнес, робота ціни.

Малайзія, одна з держав азіатського регіону з стабільним розвитком, в якій стародавні традиції та визначні пам’ятки прекрасно уживаються із сучасною розвиненою інфраструктурою. Головне місто – це величезний мегаполіс Куала-Лумпур, де розташована така світова пам’ятка як вежі Петронас. А для шанувальників шопінгу відвідування рекомендовано в серпні-вересні, коли проходить карнавал розпродажів з великим дисконтом на всі товари. Унікальний природний ландшафт, багата історична спадщина нарівні з високим економічним розвитком сприяють тому, що багато мандрівників після відпочинку приймають рішення переїхати сюди на постійне місце проживання. Завдяки сприянню місцевої влади, еміграція наших співвітчизників до Малайзії проходить без особливих проблем. Переїхати сюди на постійне місце проживання з України, як і в будь-яке інше місце, можна, використовуючи декілька способів.

еміграція в Малайзію на ПМП

Зміст

  1. Робота в Малайзії
  2. Проживання
  3. Відкриття бізнесу

Робота в Малайзії

Безумовно, найпопулярнішим способом переїзду на ПМП в будь-яку країну вважається отримання робочої візи. Ця азійська держава відчуває нестачу кваліфікованих кадрів, тому малайці привертають до себе іноземних громадян. Проблем з отриманням заповітного документа не виникне, якщо ви фахівець в якійсь справі, досвід роботи якої становить не менше двох років.

Також важлива наявність вищої освіти та знання англійської мови.

До числа найбільш потрібних малайзійських професій відносяться:
  • вчителі середніх шкіл і викладачі в закладах освіти. Цікавий факт – в середній школі обов’язковим предметом була введена розробка дизайну для болідів «Формули-1»;
  • лікарі різних категорій і спеціалізацій;
  • інженери, розробники та програмісти. Для залучення IT-фахівців діє цікава державна програма, за якою надається проживання в спеціально побудованому для цих цілей Кібер-містечку. На даний момент там влаштувалося вже більше ніж 40 тисяч різних національностей.
  • працівники туристичної сфери, бо розвиток туризму з кожним роком набирає все більших обертів і силами власних фахівців малайзійцям не впоратися.

Ще однією важливою вимогою для отримання дозволу є вік. Громадянину не повинно бути менше ніж 27 років. Видається він на термін від трьох до п’яти років. Важливе зауваження – при зміні роботодавця візу також необхідно змінити, бо вона стає недійсною.

При проходженні співбесід в малайзійських компаніях необхідно підготувати кілька документів:
  • диплом про закінчення вищого навчального закладу;
  • рекомендаційний лист з попереднього місця роботи.

Ці документи повинні бути перекладені на англійську мову, а їх переклад завірений нотаріальним підписом. Якщо ж будь-яка з вимог не дотримана, і отримати робочий документ не представляється можливим, то можна отримати студентську візу. Почати трудову діяльність або знайти додатковий заробіток паралельно з навчанням труднощів не складе. Білошкірі співробітники потрібні в тих місцях, де закладу необхідна статусність – готелі, ресторани, спа-центри, фітнес-клуби. В основному, вони запрошуються на ресепшен, для безпосередньої зустрічі відвідувачів. Також можна помістити резюме на українському форумі експатів. Шансів отримати посаду буде більше, якщо в резюме буде вказано, що питання з дозволом вже вирішене. Тут з легкістю можна піти працювати гідом, особливо в гарячий туристичний сезон. На українському форумі також можна знайти однодумців для бізнесу, просто друзів для спілкування, безліч фото і відео від тих, хто вже переїхав.

Тут діє імміграційна програма під назвою «Малайзія – мій другий дім». Ця програма більш цікава для громадян пенсійного віку. Короткі умови: на банківському рахунку необхідно розмістити суму в розмірі 50 або 100 тисяч доларів в залежності від соціального стану громадянина. В такому випадку віза видається на 10 років і якщо громадянин – пенсіонер, то йому не потрібно виходити на роботу.

Проживання

Її вже давно не можна схарактеризувати як країну третього світу, вона знаходиться в постійному розвитку і русі, як економічному, так і культурному. Це гарне традиційне суспільство з сильно розвиненими сімейними цінностями. Тому еміграція в Малайзію – це, звичайно, не легка, але і не таке вже важка справа. Головне, підготуватися до переїзду в усіх напрямках і зважити всі плюси та мінуси такого переміщення.

Якщо візові / робочі питання вже вирішені, то наступним гострим питанням постає проживання. Рівень оплати праці тут прирівняний до Києва, але ціни на житло тут істотно, на 60% нижче київських. Середня ставка по іпотеці в Києві досягає 14%, тут вона дорівнює 4,5%. Тобто, при правильно обраній сфері діяльності з хорошим рівнем заробітної плати придбати житло в цій країні набагато простіше і швидше, ніж в українській столиці. Ціни на оренду квартири також істотно нижчі за столичні.

Тут можна знайти супермаркети будь-якого рівня, але дешевше купувати харчі на місцевих ринках. Вартість молочних продуктів, сигарет і алкоголю на порядок вище українських, але фрукти, овочі та харчування в ресторані значно дешевше. За інтернет доведеться заплатити в три, а то і в 4 рази дорожче, ніж в Україні, але продукція компанії «Apple» – найдешевша у світі. Це пов’язано з тим, що тут світовий центр по збору техніки та електроніки.

Медичні послуги відрізняються різноманітністю і розкидом цін, тут безліч як державних, так і приватних клінік. Страховий поліс тут недорогий, а при форс-мажорних обставинах він значно заощадить кошти на лікування. Розвинений медичний туризм не поступається за якістю послуг, що надаються американському і європейському, але зате значно дешевше за вартістю.

Відкриття бізнесу

Одним зі способів переїзду є розвиток власного бізнесу. Українці в Малайзії одним з напрямків своєї справи можуть вибрати організацію роботи магазинів вітчизняних товарів – їх в країні досі немає.

Переважними бізнес-напрямками на території держави є:
  • розвиток туризму;
  • IT-технології;
  • продаж і експорт техніки та електроніки;
  • експорт каучуку, деревини, пальмової олії.

Найпопулярнішою формою бізнесу, що відкривається емігрантами, є товариство з обмеженою відповідальністю. Статутний капітал, обов’язковий для започаткування власної справи, повинен бути не менше 11 мільйонів доларів. У такій компанії має бути два директори, одним з яких до недавнього часу мав бути малайцем. Зараз дозволено, щоб це був громадянин будь-якої іншої країни, але проживає і прописаний в малайзійській державі. Проте вибрати малайця як другого директора буде правильним рішенням. В такому випадку вимоги по сплаченому капіталу будуть нижче, та й вирішувати організаційні питання з місцевою владою корінному жителю набагато простіше, ніж іноземцю.

Роблячи підсумки, можна зробити висновок, що це країна, що розвивається з безліччю перспектив, відгуки іммігрантів з України є в своїй більшості тільки позитивними. Найголовніше – це ретельно зважити свої можливості, по максимуму передбачити можливі труднощі та вирішити документальні питання.